Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Codein напиток Lean (лин)
Как я купил кодеин и поехал автостопом до Москвы
Ебанутый день выдался, братаны! Давайте я тебе расскажу историю, которая меня оторвала от реальности и забросила в глубины психа. Сидим с друзьями в гараже, пыхаем варево, и тут мне взбрело в голову взять и показать им на что я способен. Хапнул кодеин, взболтал мозги, и решил, что сегодня я поеду до Москвы на автостопе. Что за шуга? Ну, конечно, страх потеряться, оказаться в пиздецком дыме и сожрать транки.
Но сначала нужно было найти закладки. Вылезаю из гаража, обходил темные переулки, в поисках своего дилера. И вот, чудо, вижу его стоящим у подъезда с дерзким лицом и кепкой задранной. Ну разумеется, я к нему подошел смело и попросил хорошую дозу опиума. Он сначала на меня покосился, но потом решил сделать мне пранк - приставил крысу к губам и сказал, что это кодеин. Блин, даже не описать как я испугался!
Но, к счастью, он все-таки достал свои закладки - стирательную резинку, девочку, и конечно, сам кодеин. Молодцы, думаю я, придумали самую оригинальную упаковку! Вот и сунул он мне пакетик и жестом попросил скинуть ему бабки. Я ему дал свои последние бумажки, а он уже счастливо ушел на свои делишки.
Что ж, беру свои "награды" и двигаю дальше. Слава богу, что маленькая пиздюлечка не погибает, а живет своей жизнью. Пошел я автостопом, как бог велит. Прихожу на дорогу и поднимаю палец вверх, куда его поднимать, когда все переруливают?
Пару часов стоял на обочине, табачил свои проклятые пыхи и думал о жизни. Потом, наконец-то, кто-то решил остановиться. За рулем оказался парень с пирсингом в носу и дерзкими глазами. Говорю: "Ё, братуха, а можно подхватить до Москвы?" Он на меня покосился, махнул рукой и говорит, что впихну меня в свою железку.
В машине я обнаружил еще одного типа, который сразу обратил внимание на мои наркотики. Я понял, что у него такие же интересы, как и у меня. Веселье началось - мы весь путь бухали, бомбили варево и душили закладки. Парень за рулем оказался безумно крутым рэпером и еще растил атмосферу своими треками.
До Москвы мы добрались на двадцатом минутном рекорде. Рэперский братуха скинул меня возле одного из крутых граффити-холлов. Уходит, говорит, что было прикольно и чтоб я шел своей дорогой. И вот я стою, закончилась моя авантюра и начинается настоящий пиздец.
Так что, братишки, эта история показала мне, что в жизни нужно пробовать все и не бояться делать шаги в неизвестность. Хоть и была своей долей страха, но я по-настоящему насладился этим безумным путешествием.
